о компании  |  контакты  |  публикации
English | Українською
Бізнес Рішення
Неотложные вопросы задавайте сразу..
(044) 502-51-59
Хмм... Алло
 

 

 Придбання та оприбуткування основних засобів

 

Нами (надалі Товариство). придбано обладнання (що перебувало в користуванні) для приготування напоїв, яке у подальшому буде передано в користування третім особам. Одержання нами прибутку від використання обладнання не передбачається.

Нас цікавлять аспекти оподаткування:

  1. за договором позички
  2. договір оренди

Придбане обладнання для приготування напоїв може бути оприбутковане на баланс підприємства двома способами, кожен з яких пов’язаний з подальшим використанням такого обладнання:

  1. Придбання для подальшого використання, як об’єкта основних фондів в господарській діяльності Товариства з метою отримання прибутку. Перед введенням його в експлуатацію видається наказ по підприємству по основним фондам, що до них будуть відноситися матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Без наявності цього наказу при перевірці податковими органами підприємства податківці можуть визнати незаконним нарахування амортизації у податковому обліку основних фондів, які на момент перевірки не використовувалися більше 365 днів у зв’язку з невідповідністю критеріям основних фондів. При цьому знімаються суми амортизаційних відрахувань, що в свою чергу збільшить податок на прибуток в даному періоді.

Витрати на придбання об’єкту основних фондів підлягають амортизації (згідно п/п 8.1.2 п.8.1 ст.8 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”), сума ПДВ з придбаних основних фондів збільшує податковий кредит з ПДВ у звітному періоді.

Придбане обладнання треба віднести до 2-ї групи основних фондів і нараховувати амортизацію в загальному порядку згідно п/п 8.6.1 п 8.6 ст.8 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” – для групи 2 – 10% в розрахунку на податковий квартал.

Згідно п/п 8.5.1. ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду) (без переходу права власності об’єкта оренди до орендаря).

Передача третій особі шляхом укладення договору оперативної оренди:

-         Передача в безоплатну оренду.

Визначення терміну „звичайна ціна” є в п 1.20 ст. 1 Закона (від 28.12.94 р.) №334/94-ВР („Про оподаткування прибутку підприємств”) з змінами та доповненнями, в п/п 1.20.1 в якому визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В той же час, економічний словник визначає, що під ціною розуміють грошове вираження вартості, кількість грошей або інших товарів та послуг, заплачених або отриманих за одиницю товару чи послуги.

Ціна „безкоштовно” не відображає грошового виразу вартості (суму коштів) послуги – здачі в оренду майна.

 

-         Передача в оренду за „символічну плату”

У орендодавця виникає податкове зобов’язання з символічної плати і валові доходи з неї.

При перевірці у податкового органу може виникнути питання про невідповідність орендної плати звичайній ціні.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, покладається на податковий орган в порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право подати запит, а платник податку зобов’язаний довести рівень договірних цін або погодитися на норми абзацу першого п/п 1.20.1 п. 1.20 ст. 1  ЗУ №334/94-ВР:

„1.20.3. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

1.20.4. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

1.20.8. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

1.20.10. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

 

Проте підприємство може передати зазначений об”єкт основних засобів в фінансовий лізинг (з переоформленням права власності)

Згідно п/п 8.5.2. ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

 

  1. Придбання обладнання, як товару для подальшого перепродажу. Суми витрат на придбання включаються у валові витрати, сума ПДВ при придбанні товару включається у податковий кредит з ПДВ.

 

Передача третій особі шляхом:

-         безоплатної передачі

-         продаж за „символічну плату”

Зверніть увагу на один дуже важливий момент: жодним із принципів визначення звичайної ціни в п. 1.20 Закону про податок на прибуток не передбачено, що звичайна ціна не може бути нижчою за ціну придбання. Головне – такий рівень звичайної ціни потрібно обґрунтувати. Для виявлення товарів, що підлягають уцінці, керівник підприємства затверджує комісію, до складу якої, як правило, входять представник бухгалтерії, товарознавець, економіст із цін, технолог та інші фахівці підприємства.

Уцінка товарів оформляється описом-актом уцінки, що затверджується керівником підприємства.

Але в даном випадку, коли купівля і продаж товару відбулась в один день, уцінити товар неможливо, тому що уцінюється лише той товар, що залежався на складі, принаймні більше трьох місяців.

Знижка - спосіб доречний у випадку, якщо первісні якості товару не втрачено, він не залежався (минуло менше трьох місяців від дня початку його реалізації), але продати його можна тільки за істотно зниженою ціною. У таких випадках підприємство може скористатися механізмом надання знижок.

 

Відповідно до пп. 1.20.2 Закону про податок на прибуток на рівень звичайних цін безпосередньо впливають звичайні знижки або надбавки до ціни. У цьому випадку нас цікавлять звичайні знижки, які можуть бути спричинені:

– сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги);

– втратою товарами якості чи інших властивостей;

– закінченням терміну зберігання (придатності, реалізації);

– збутом неліквідних товарів або низьколіквідних товарів;

– маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів на ринки;

– наданням дослідних моделей та зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів;

– з інших підстав.

 

Крім того, знижки можуть надаватися окремим покупцям, залежно від обсягу продажів (партії товару), термінів виконання зобов'язань, умови платежів.

Для обґрунтованості надання знижок, а відповідно і звичайних цін на підприємстві видається наказ керівника, в якому зазначаються підстави для надання знижок, розмір знижки, перелік товарів, на які надаються знижки, період дії знижки тощо. Установлені на підставі такого наказу ціни зі знижками можуть вважатися звичайними цінами.

У випадку надання знижки первісна вартість товарів не зменшується. До складу доходу від реалізації товарів включається фактична ціна з урахуванням наданої знижки. Відповідно сума податкових зобов'язань щодо ПДВ і сума валових доходів виникають виходячи з фактичної ціни продажу, яка і є звичайною ціною.

 

-         продаж на умовах товарного кредиту

Товарний кредит відповідно до Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

При цьому слід зазначити, що п. 14.3 ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить будь-яких обмежень щодо особи, яка може виступати у ролі кредитора для цілей цього пункту. Ураховуючи, що вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосуються лише платників податку на прибуток, то відповідно кредитором за договором товарного кредиту у цьому випадку може виступати будь-який продавець, який є платником податку на прибуток.

Таким чином, у випадку якщо платник податку на прибуток надав товари на умовах товарного кредиту, то його валові доходи збільшуються у тому податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником.

 

Враховуючи поняття терміну визначення товарного кредиту та положення п. 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", дата виникнення податкових зобов'язань по товарах, які передаються на умовах товарного кредиту, припадає на дату відчуження таких товарів. Строк проведення позичальником розрахунків за отримані товари не змінює терміну нарахування податкових зобов'язань.

 

-         договору продажу з розстрочкою платежу

Відповідно до п. 1.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про прибуток) торгівля у розстрочку – господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

 

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передаванням права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

Таким чином, з огляду на викладене можна дійти висновку, що при торгівлі у розстрочку обов'язковою умовою є здійснення першого внеску до фактичного одержання товарів. Торгівля у розстрочку передбачає виплату процентів, сума і порядок нарахування яких обов'язково повинні бути зазначені в договорі. Крім того, в п. 1.12 Закону про прибуток чітко вказано, що право власності на товари переходить після кінцевого розрахунку. Тобто за податковим законодавством момент передачі товару і переходу права власності не збігаються у часі, що суперечить цивільному законодавству.

Через це виникає запитання: коли у продавця збільшуються валові доходи, а у покупця (юридичної особи) – валові витрати?

Відповідно до пп. 4.1.1 Закону про прибуток валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Згідно з п. 1.31 Закону про прибуток продаж товарів – будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Тобто Закон про прибуток пов'язує продаж товару з переходом права власності, однак, не зазначає, в який саме момент повинен відбутися перехід права власності. У договорах купівлі-продажу з розстроченням платежу передбачена можливість переходу права власності за компенсацію, отже, дана операція підпадає під визначення продажу.

Щодо дати збільшення валового доходу, то відповідно до пп. 11.3.1 Закону про прибуток датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

– або дата відвантаження товарів.

Закон про прибуток не містить визначення терміна «відвантаження». Проте, на нашу думку, при передачі товару продавцем покупцю відбувається його відвантаження. Отже, у продавця товару валові доходи виникають на дату отримання першого внеску – на суму внеску, а потім на дату відвантаження товару – на решту вартості товару.

Є й інший погляд на дану операцію. Так, деякі фахівці стверджують, що валові доходи у продавця товару виникають у міру надходження коштів від покупця. Свою позицію вони обґрунтовують тим, що при відвантаженні товару не відбувається перехід права власності на товари, оскільки право власності до покупця перейде тільки після кінцевого розрахунку. А якщо переходу права власності немає, то операція з передавання товару у розстрочку не є продажем товару. Однак ми вважаємо, що дана позиція занадто смілива.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При торгівлі у розстрочку продавець товару на дату його передачі покупцю визначає дохід у бухгалтерському обліку і списує на витрати собівартість реалізованих товарів. Адже дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 ПСБО 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290). А при передачі товару покупцю у продавця відбувається збільшення активу (збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги).

Таким чином, і в бухгалтерському, і в податковому обліку дохід визнається на дату передачі товару покупцю.

Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ) об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів. Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ поставка товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Зобов'язання з ПДВ у продавця виникають за першою з подій. Іншими словами, зобов'язання виникають на дату отримання першого внеску – на суму внеску***, а потім на дату відвантаження товару – на решту вартості товару, в яку слід включити й суму процентів. Відповідно, у покупця товару виникає право на податковий кредит за умови отримання належним чином оформленої податкової накладної (пп. 7.4.5 Закону про ПДВ).

 

 

№ з/п 

 

Випадки застосування звичайних цін 

 

Як застосовуються звичайні ціни 

 

Примітка 

Закон про податок на прибуток 

1

 

Продаж пов'язаній особі товарів (робіт, послуг) (пп. 7.4.1 ст. 7) 

 

Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату продажу  

 

2

 

Продаж товарів (робіт, послуг) неплатникам податку на прибуток (або платникам за ставкою, відмінною від 25 %) (пп. 7.4.3 ст. 7)  

 

Дохід, отриманий платником податку від продажу таким особам товарів (робіт, послуг), визначається виходячи з договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату продажу 

 

Вимоги щодо застосування звичайних цін поширюються й на випадки продажу товарів (робіт, послуг) приватним підприємцям та фізичним особам. Такі вимоги пов'язані із внесенням відповідних змін до Закону про податок на прибуток Законом № 1957 і діють з 01.07.2004 р. (із дати набрання чинності Законом № 1957)* 

Закон про ПДВ 

1

 

Продаж товарів (робіт, послуг) пов'язаній особі (п. 4.2 ст. 4) 

 

База для обчислення суми податкових зобов'язань щодо ПДВ визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін 

 

При виписуванні податкової накладної ДПАУ рекомендує таке. Якщо звичайна ціна перевищує фактичну, платник податків виписує дві податкові накладні (першу – на суму фактичної ціни продажу, другу – на суму перевищення звичайної ціни над фактичною).

 

Перший примірник першої податкової накладної передається продавцем покупцю, другий примірник першої накладної та обидва примірники другої накладної залишаються у платника податків – продавця.

 

 

2

 

Продаж товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, не зареєстрованому як платник ПДВ (п. 4.2 ст. 4) 

3

 

Безоплатна передача товарів (робіт, послуг) (п. 4.2 ст. 4) 

4

 

Основні фонди:

 

– ліквідуються за самостійним рішенням платника податку;

 

– безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку;

 

– переводяться до складу невиробничих (п. 4.9 ст. 4) 

 

Для цілей оподаткування ці операції розглядаються як поставка основних виробничих або невиробничих фондів за звичайними цінами, які діяли на момент такої поставки 

 

Для основних фондів групи 1 – виходячи зі звичайної ціни, але не нижче їх балансової вартості.

 

База оподаткування для визначення податкових зобов'язань обчислюється виходячи зі звичайної ціни та при безоплатній передачі основних фондів особам, зареєстрованим як платники податку (п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ).

 

Правило звичайної ціни не поширюється на окремі випадки. По-перше, коли основні фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або руйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили. По-друге, коли ліквідація основних фондів здійснюється без згоди платника податків, у тому числі у разі їх крадіжки. По-третє, якщо платник податків подає до податкового органу документ (ф. №№ ОЗ-3, ОЗ-4) про знищення, розбирання або перетворення об'єкта основних фондів іншими способами, унаслідок чого він не може використовуватися в майбутньому за первісним призначенням 

ЦКУ 

1

 

Установлення ціни в договорі (ст. 632) 

 

Якщо ціну в договорі не встановлено і не може бути встановлено виходячи з його умов, така ціна встановлюється виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи чи послуги на момент укладення договору  

 

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін 

 

 

Аудиторские услуги  |  Бухгалтерские услуги  |  аудит | аудит финансовой отчетности | подтверждение отчетности
©2024 Українська група «Бізнес Рішення.
Всі права захищені.